Пси
хологічна служба школи
Вас вітає
Практичний психолог
Дорофій Інна Борисівна
Моб. тел.: +380679944649, каб. 114
Психологічна служба Черкаської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №12 надає якісну, сучасну, психологічну допомогу учням, батькам та працівникам навчального закладу.
Робота практичного психолога спрямована на допомогу у вирішенні різного роду психологічних проблем особистості, пов‘язаних із глибшим розумінням себе, адаптацією у новому колективі, складними життєвими ситуаціями, із труднощами у міжособистісному та внутрішньогруповому спілкуванні, у родинних стосунках, у здійсненні вибору чи прийнятті важливого рішення…
Ласкаво запрошуємо до психологічної служби навчального закладу щоденно з 8.30-15.00! Конфіденційність гарантовано.
Батьки, не залишайте дітей без нагляду біля води!
Безпека дітей в інтернеті: рекомендації для вчителів та батьків
Про попередження випадків, які несуть загрозу життю та здоров’ю учнів
ПВК «Редан»: хто вони і чим загрожують українським підліткам
Підлітки: інструкція зі спілкування для батьків
ПРАКТИЧНІ ПОРАДИ ПСИХОЛОГА ПІД ЧАС ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ, УЧНІВ ТА ПЕДАГОГІВ:
Пекельні розваги #Firechallenge
28 вересня у Черкасах 11-річну дівчинку привезли до опікового відділення лікарні з важкими опіками всього тіла. Здавалося б, вона стала жертвою зловмисника, психічно хворого або постраждала внаслідок нещасного випадку… Однак, це не так. І від правди, яка відкривається, стає моторошно. Її підпалив прямо на вулиці молодший братик, аби зібрати мільйони лайків у соціальних мережах. Брат підпалив сестру і не планував її рятувати – дівчинку помітив випадковий перехожий і допоміг погасити полум’я.
Невідомо, чи йдеться про його неврівноваженість або психічні відхилення, проте зрозуміло одне – у десятирічного хлопчика немає «стопу», жодного сумніву щодо неправильності вчинку, відсутні повага, любов та співчуття до сестри, або вони настільки перекриваються жагою до хайпу, що для нього не існує перешкод для нанесення сестрі майже смертельних травм.
Що таке #Firechallenge
Маленька черкащанка постраждала через інтернет-челендж #Firechallenge, що, як і все згубне та руйнівне, стає шалено популярним за рекордно короткий час.
#Firechallenge – так званий «вогняний» челендж, що заключається у тому, аби підпалити себе або свого товариша, що знаходиться поряд, зафільмувати цей процес та викласти ролик в інтернет. Виявилося, що брат і сестра наслідували саме цей флешмоб і дівчинка, нібито була не проти пограти у гру, тож по суті дівчинка отримала опіки першого і другого ступенів добровільно.
Державна служба надзвичайних ситуацій оперативно опублікувала допис у Facebook щодо цього кричущого випадку, розмістивши інформацію про особу дівчинки та ситуацію, що з нею сталася. Однак, через певний час пост було видалено, тепер він недоступний, на офіційному сайті ДСНС також немає інформації щодо випадку підпалу дитини.
чутки ширяться, обростають домислами, вигадками та припущеннями. Подейкують, що смертельний челендж феноменально швидко розповсюджується серед підлітків України.
#Firechallenge виник у 2014 році у США та Великобританії, заявивши про себе, як небезпечна гра для «сильних людей». Адже аби облити себе легкозаймистою речовиною та підпалити – треба бути відважним. Однак, аби підпалити не себе, а когось іншого, надто сміливим бути не треба. Процес «горіння» треба зняти на відео, опублікувати в інтернеті та набрати тисячі переглядів та вподобань. Звісно, про смерть від опіків не йдеться, та хто може бути певним, чим обернеться підпалення?
Американські та британські правоохоронці переконливо закликали не долучатися до небезпечної гри. Медіа, зокрема видання The Washington Post, публікували офіційні заяви лікарів, пожежників, у яких вони попереджають дітей, підлітків, їхніх батьків та інших родичів про смертельну небезпеку ігор. Вражаюче, але підлітки зізнавалися, що спершу навіть не думали, що підпалення спричинить біль та важкі травми.
У січні 2019 року відеохостинг YouTube заборонив публікацію та відтворення відеозаписів з небезпечними челенджами, серед яких і #Firechallenge. Проте досі на просторах світової відеобібліотеки можна віднайти жахливі ролики – отже видалено не все.
Важко сказати, що саме мотивує дітей робити вчинки, наслідки яких будуть необоротними. Можливо, це жага до успіху, який вони розуміють у викривленій та перекрученій парадигмі. Парадигмі, у яких повністю нівелюються людські цінності, почуття, відповідальність і практично зникає сама цінність життя.
Трагічні випадки #Firechallenge в Україні та світі
12-річна Тімія Лендерс з Детройту у серпні 2018 року підпалила себе, аби взяти участь у челенджі. Зрештою, її одяг загорівся і за кілька секунд вона уже вся була охоплена полум’ям. Дорослі поклали дівчинку до ванни та почали заливати водою, знімаючи пекельний одяг. Однак, незважаючи на ці зусилля, Тімія отримала опіки майже 50% поверхні тіла і опинилася у реанімації.
У Москві загинув 15-річний підліток, облитий бензином та підпалений друзями. Він отримав опіки 98% поверхні тіла, фактично згорівши заживо. Одного з «друзів», що облив хлопця бензином, арештували, почалося слідство, його судитимуть за навмисне нанесення важких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть. Схоже трапилося з 14-річною дівчинкою у Санкт-Петербурзі у листопаді 2018 року та у Красноярську, де діти підпалили свого друга на ковзанці стадіону. Підлітки не загинули, однак на все життя отримали потворні шрами.
У Кам’янець-Подільському 14-річний підліток у квітні цього року отримав опік руки від зап’ястя до ліктя третього ступеня внаслідок челенджу. Він розповів, що друзі спеціально підпалили йому руку і пообіцяли, що миттєво загасять. Проте підлітки не встигли – загорілася сорочка.
Схожа трагедія цьогоріч у серпні сталася у місті Дніпро. Там у житловому масиві «Північний» підлітки на вулиці підпалили свого друга. Хлопчик отримав опіки 35% тіла. Тоді, скоріш за все, причиною підпалення людини також став челендж.
#Firechallenge = «Синій кит», «Біжи або помри!», «Червона Сова»?
Експерти зафіксували хвилю пропаганди насилля в інтернеті, де масово створюються спільноти з депресивним контентом, що закликають до насилля, а відтак є небезпечними.
Щось схоже було кілька років тому, коли небачених обертів набирали «спільноти смерті», де пропагували суїцид – «Синій кит» або «Червона Сова».
«Синій Кит» – міжнародна смертельна «гра», що з’явилася у 2016 році і має багато варіативних назв – «Тихий дім», «Розбуди мене о 4.20», «Море китів», «Чумацький шлях» тощо. Головна ідея «забавки» – виконати певну кількість «завдань» від анонімного куратора та у фіналі вчинити самогубство. Підлітки, схильні до цікавих, загадкових та незрозумілих речей, добровільно вступали у гру, вважаючи, що їм нічого боятися і будь-якої миті вони можуть припинити участь. Однак, куратори залякували їх, шантажували, погрожували розправитися з родиною у випадку виходу з гри. Жертвами гри стали понад 100 підлітків, головним чином з Росії.
«Біжи або помри!» - екстремальний челендж, відповідно до якого підліткам необхідно проскочити перед автомобілем, що їде на великій швидкості. Це має бути зафільмовано – аби підтвердити «відважність» та відчайдушність гравців. Ця гра ще небезпечніша, адже частіше за все експерименти закінчуються смертю підлітка, який просто фізично не може бути швидшим за автівку і не встигає проскочити перед нею.
Як припинити смертельні челенджі
Недостатня крутість серед однолітків, булінг у школі, від якого, здається, не ніяк відчепитися, цькування в інтернеті провокують підліткову депресію, котра може завершитися суїцидом. Власне, віртуальний світ починає захоплювати підлітка тієї миті, коли він припиняє добре себе почувати у реальності через цілу низку причин.
Сумнівні компанії, легковажні, безвідповідальні друзі, які відверто принижують підлітка та цькують за будь-що. Часто діти долучаються до небезпечних забавок, бо не мають підтримки вдома, не бачать належної уваги до своєї особистості, до власних проблем та потреб. Їх часто не чують у сім’ях, легковажно відмахуючись від таких смішних і неважливих дитячих переживань.
Одні кажуть, що варто частіше і глибше говорити з дітьми, будувати по-справжньому спільне дозвілля та чути думку своїх дітей, аби дитина не увійшла до кола зацікавлених у небезпеці. Інші більш категоричні – мовляв, вберегти підлітків від участі у #Firechallenge може тільки пряме включення з опікового центру, аби вони побачили, чим закінчуються такі ігри.
Звісно, справа не вирішується однією лиш гармонійною сімейною комунікацією – тут задіяні багато факторів, як-от нормальні відносини з однокласниками, цікаве хобі, похвали батьків та вчителів. Однак, саме родинний зв'язок є все ж фундаментальним підґрунтям для запобігання смертельним іграм.
Чи варто йти зі школи після 9го класу?
Коли підліток "непомітно" виявляється в 9-му класі, то настає нелегка і дуже відповідальна пора вибору. Причому, безумовно, вибору як для нього самого, так і для його батьків. І ділема полягає в горезвісних питаннях: «Як і де продовжити навчання? Актуально Чи дійсно серйозно думати про те, що вже пора йти отримувати професію? Або ж розумніше все« прив'язати »до природного неспішного перебігу часу і справ і продовжувати подальше навчання в своїй школі ? "
Звичайно, сумніви - це цілком зрозуміле явище. Так, безсумнівно, є тінейджери, які ще в 12-річному віці, заглядаючи на кілька років вперед, твердо вирішили, що після 9-го класу неодмінно підуть вчитися в коледж, технікум або училище, тому що у них є мрія: «Я хочу стати медсестрою», «Я хочу стати кухарем».
Однак часто бажання піти зі школи після 9-го класу буває дуже спонтанним і пов'язане з абсолютно іншими причинами, дуже часто - психологічними. І сама банальна з них, як стверджують фахівці: «Набридла школа! Треба швидше змотувати вудки ».
В останньому випадку підліток ставить перед собою тільки одну задачу - піти зі школи. А той же коледж або училище в цій ситуації може обиратися за принципом «поступлю - куди простіше чи піду вчитися за компанію з другом!» Як таку професію при цьому хлопці і дівчата можуть, на жаль, відсувати абсолютно на другорядний план. А пару тижнів тріумфування з думками в дусі: "Як же класно без цієї нещасливої школи", закінчуються глибоким розчаруванням і відчуттям, що час витрачається на заняття, які не приносять ніякого задоволення, а в майбутньому, швидше за все, від них не буде навіть і матеріального прибутку.
«Ласий ковток свободи» - ще одна причина різкого бажання піти у "велике плавання" полягає в елементарному особистісному "Я" ("я вже великий", "я дорослий"). Так, дійсно є підлітки, які і в школі вчаться погано тому, що її система дратує зайвою"опікою", за якою чується постійний підтекст "ви ще діти, ось виростіть, тоді ....". Але у волелюбних, незалежних і креативних дітей це часто викликає тільки почуття протесту і справжнє відторгнення від школи і всього того, що з нею пов'язано (занять, вчителів і, часом, навіть однокласників).
Коли ж юнак чи дівчина приходить в коледж або училище, то тут він у будь-якому випадку відразу ж отримує колосальний кількість самостійності. І багато хто, хто в школі був "середнячком", тут просто дійсно оживає, відроджується, розцвітає, розкривати себе і як особистість, і професійно.
Але це можливо лише в тому випадку, якщо він готовий до цієї сомостійності внутрішньо. А, якщо його бажання проявити самостійність тільки - відлуння комплексів непростого перехідного періоду, але насправді у підлітка ще немає сформованної і надзвичайно необхідної для навчання в коледжі або училищі зрілості, «піти зі школи» може обернутися для молодої людини досить серйозними проблемами. Буває, що навіть колишні відмінники "скочуються", починають відчувати себе невдахами і в підсумку змушені повернутися в школу. Правда, повернутися саме в ту школу, з якої вони пішли, найчастіше не виходить. Адже часто занадто велике почуття сорому і розчарування від невиправданих надій. Саме тому питання йти зі школи після 9-го класу повинно бути дуже ретельно проаналізоване і розглянуте під різним «соусом».
ПОРАДИ БАТЬКАМ
У випадку, коли ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися наступним чином:
Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
Дитина має відчувати себе на рівних з вами, як з другом, що дозволить встановити з донькою або сином довірливі, чесні стосунки, кінець кінцем - довірити вам усю правду, те, що на умі у дитини.
Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не припускайтеся діяти як вчитель або експерт, чи розв'язувати кризу прямолінійно, що може відштовхнути дитину
Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що замовчується нею, дозвольте їй вилити вам душу.
Не думайте, що вам слід говорити кожного разу, коли виникає пауза у розмові з дитиною, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині.
Виявляйте щиру участь і інтерес до дитини, не удавайтеся до допиту з пристрастю, задавайте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менше загрозливими, аніж складні, «розслідувальні» запитання.
Спрямовуйте розмову у бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям може повідомити про і особистісні, хворобливі речі.
Намагайтеся побачити кризову ситуацію очами своєї дитини, приймайте її бік, а не бік інших людей, котрі можуть спричинити їй біль, або котрим вона може зробити боляче.
Надайте сину або доньці можливість знайти свої власні відповіді, навіть тоді, якщо ви вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, що страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвихіддя може примусити вас відчувати себе безпорадними і глупими, але вам, на щастя, найчастіше і не слід виробляти будь-які певні рішення, негайно змінити життя, або навіть рятувати її - ваш син або донька врятуються самі і врятують своє життя, слід тільки довіряти їм.
І останнє - якщо ви не знаєте, що говорити, не говоріть нічого, але будьте поруч!
ВПЛИВ СІМ’Ї НА ФОРМУВАННЯ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК У ДІТЕЙ
Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім’ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров’я дітей належать до дієвих чинників мікросоціуму сім’ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров’я.
Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей прийдешнім поколінням. Саме сім’я повинна передусім залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати навички здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.
Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.
Серед найважливіших факторів, що мають вплив на здоров’я, - особливості стилю та способу життя, психоемоційний мікроклімат в родині, де виховується дитина, характер стосунків батьків з нею.
Залежно від того, хто і як доглядає дитину, якими є стосунки між дорослими, серед яких виховується дитина, розвиток її може бути нормальним, прискореним або уповільненим.
У сім’ях, які мають дітей шкільного віку (за даними дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень у 2003 р.), батьки вважають, що найактуальнішими проблемами є низькі прибутки та побутові труднощі, а проблеми морального порядку, як стосунки між дорослими членами сім’ї та взаємини між батьками і дітьми, відходять на другий план.
Причинами такого становища дорослі вважають передусім відсутність вільного часу; завантаженість батьків вирішенням питань матеріального утримання сім’ї, що призводить до скорочення до мінімуму часу для спілкування з дитиною, заняття з нею спільними справами, проведення сімейного дозвілля, а це в свою чергу послуговує віддаленню дітей від батьків, психологічному розриву єдності між ними, що має свої наслідки у погіршенні здоров’я дітей.
Це в свою чергу зумовлює те, що дитина більше піддається впливу позадомашнього оточення (однолітки, друзі, старші товариші), які можуть спонукати дитину до вживання алкоголю та тютюну. Часто підлітки бажають здаватися дорослішими або "бути як усі". Формування негативних звичок також спричиняє агресивна повсюдна реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До того ж батьки вважають вживання алкоголю та тютюнопаління соціально допустимими явищами.
Значна частина батьків має недостатні знання щодо шкідливості цих звичок в сім’ях та байдуже ставиться до дозволеності дітям перебувати у задимлених сигаретами приміщеннях. Крім безпосереднього негативного впливу цих факторів на здоров’я дітей, це є чинником раннього призвичаювання дітей до алкогольних напоїв та тютюну. За даними проведеного соціологічного опитування батьків, значна частина дітей дошкільного віку (29,0%) перебуває в приміщеннях, в яких палять дорослі члени родини як у робочі, так і у вихідні дні. У вихідні дні під вплив середовищного паління підпадає значно більше дітей, ніж в будні. Привертає до себе увагу те, що серед дітей, які виховуються в дитячих дошкільних закладах (ДДЗ), більша частка перебуває в приміщеннях, в яких палять, порівняно з дітьми, які виховуються вдома (31,3 та 27, 1%, відповідно).
Зважаючи на те, що в першій названій когорті діти значний час знаходяться в ДДЗ, їх перебування вдома в умовах частого впливу середовищного паління свідчить про байдуже ставлення батьків до негативного впливу тютюнового диму на організм дитини та їх необізнаність з цього питання. В ході дослідження виявлено ще одне надзвичайно негативне явище: майже кожна п’ята дитина (18,2%) в умовах сім’ї, в присутності своїх батьків вже до трирічного віку куштувала ті чи інші алкогольні напої, тобто вже мала "алкогольний" досвід.
Деякі батьки (1,5-2,0% батьків) самі пригощають цими напоями своїх дітей та регулярно дають їм випити певну кількість алкогольних напоїв. За їх міркуваннями, це робиться для поліпшення апетиту у дітей. З дорослішанням дітей частка дітей, які отримували алкогольні напої від своїх батьків, збільшується. Вищенаведені факти свідчать, що в умовах сім’ї дітям прищеплюється думка про дозволеність та допустимість вищеназваних звичок, що є одним з чинників залучення їх ще в шкільному віці до вживання алкоголю та тютюнопаління.
Протидією формування негативних звичок може бути формування свідомої позитивної установки на збереження свого здоров’я, формування ставлення до здоров’я як однієї з найзначніших загальнолюдських цінностей. Зважаючи на те що батьки не завжди приділяють цьому увагу та не всі батьки мають достатні знання з цього питання, виховну функцію, спрямовану на формування позитивно свідомого ставлення до свого здоров’я, має взяти на себе школа.
На теперішній час, в період проведення шкільної реформи, є дуже слушна нагода для включення компоненту охорони здоров’я загалом та охорони репродуктивного здоров’я зокрема до шкільної програми.
Чому діти брешуть батькам, і як відучити дитину брехати?
Дитяча брехня. Нам, дорослим, вона здається такою нехитрою і наївною. Але причини того, що дитина починає брехати батькам, нешкідливими або незначущими назвати ніяк не можна. Ваш малюк фантазує і видає ці фантазії за дійсність? Або він говорить неправду, намагаючись приховати деякі свої дії і вчинки від вашої пильної уваги? Як відучити дитину брехати? Не поспішайте засуджувати карапуза і карати. Адже, якщо підійти до проблеми з точки зору психологів, то, швидше, виховну роботу потрібно проводити, спочатку, з самими батьками. Щоб вони помилково не почали боротися з наслідком, яким, по суті своїй, брехня і є. Але спробували розібратися в причинах, що спонукають дітей вдаватися до такого непопулярного способу виходу з некомфортних для них ситуацій.
Дитина бреше: поради психолога
Отже, що таке брехня для дитини?
Це бальзам для душевних ран.
Це знайшов вихід внутрішній конфлікт.
Це рятувальний круг у, здавалося б, безвихідній ситуації.
І що таке дитяча брехня для батьків?
Це сигнал лиха.
Це заклик про допомогу.
Це індикатор того, що в світі вашого улюбленого малюка далеко не все так добре, як вам може здатися на перший погляд.
Як би сумно це не звучало, але те, що малюк почав вам брехати, говорить про кризу довіри у ваших стосунках. І шукати шляхи виходу з цієї кризи потрібно саме вам, батькам, як більш досвідченим, врівноваженим, авторитетним.
Діти брешуть, коли вони перестають довіряти своїм близьким